Великий київський князь Володимир був сином князя Святослава і ключниці княгині Ольги на ім’я Малуша. В історію Володимир увійшов як найвидатніший політичний і релігійний діяч, «рівноапостольний» князь, котрий зробив християнство офіційною релігією у своїй державі.
Володимир став Великим князем Київським у 980 році. Зміцнюючи свою владу, він підкорив Києву західні слов’янські племена в’ятичів і радимичів, а для протистояння кочівникам звів фортеці та земляні вали по ріках Десні, Сулі, Ірпені, Осетру. Літописи підкреслюють войовничість і жорстокість Володимира в ту пору, коли він іще залишався язичником, і повідомляють, що він навіть брав участь у людських жертвопринесеннях.
Головною причиною вибору князем візантійського православ’я стала політика — Володимир був зв’язаний союзом із Візантією і зацікавлений у новому договорі з греками. Під час одного з походів Володимир прийняв хрещення й узяв у дружини візантійську князівну Ганну, сестру імператора Василя II. Це відбулося в 988 році.
Повернувшись на Русь, князь привіз із собою грецьких священиків, богослужбові книги та церковне майно. У Києві було знищено язичницьких ідолів, зведено перші християнські храми — дерев’яну церкву св. Василя і кам’яну Десятинну церкву, освячену в 996 році. Масове хрещення киян почалося близько 990 року.
Смерть застала Володимира в поході на Новгород, куди він вирушив із військом, щоб покарати там свого непокірливого сина Ярослава, котрий княжив у місті.
«Володимир Красне Сонечко» став улюбленим героєм народних билин і сказань, уособленням мудрого і справедливого правителя. За навернення Русі до християнства православна церква канонізувала великого київського князя.
Коментарі
Дописати коментар