Перейти до основного вмісту

 Трагедія Клубовецького лісу (Тисменицький район)...

Їх було восьмеро. Найстаршому – 29, наймолодшому – 18 років. І вони до останньої краплі крові, до останнього подиху залишилися вірними націоналістичній ідеї. Гасло «Здобудеш Україну або загинеш у боротьбі за неї!» для цих патріотів із Тисменицького та Богородчанського районів виявилося пророчим. 13 березня 1951 року внаслідок виявлення місця їх переховування у клубовецькому лісі та облоги енкаведистів повстанці загинули.

13 березня 1951 р. в Клубовецькому лісі (Тисменицький район) сталася трагедія. Більшовицькі карателі ще вдосвіта приїхали у Клубівці, оточивши село та перекривши всі стежки і дороги до лісу. Потім взяли кількох чоловіків і привели їх у ліс поблизу Монастирського провалу. Під’їхала і автомашина, з якої вийшли два офіцери та один чоловік, загорнутий у плащпалатку. Обличчя його не було видно. Саме цей невідомий зрадник і показав місце криївки. Приведених селян примусили розкопати вхід до криївок, а самі стояли напоготові з автоматами. Розкопаний вхід закидали гранатами, а потім впустили до криївки задушливий газ. 

А партизани в той час нищили документи, поламали друкарську машинку, радіоприймач, старий одяг. Спокійно переодяглися у святкову одежу і пострілялися. У цій криївці загинули вісім підпільників. Прізвище їх залишились невідомі. Потім під вартою карателів колгоспники фірами відвезли полеглих партизанів до Тисмениці, де виставили на пострах людям. Може й матері приходили попрощатись із синами серед інших людей, але не подавали виду, адже всій родині загрожувала депортація до Сибіру. Через три дні загиблих повезли у Тлумацькому напрямі. Де їх поховали невідомо. 

Клубовецький осередок руху разом із Клубовецькою сільською радою на початку 1990-х років встановили імена всіх вісьмох повстанців, роки і місце народження та псевдо. Ось вони:

Бардюк Володимир син Івана, 1920 р. н., в с. Пшеничники Тисменицького району, охоронець Тлумацького надрайонного провідника ОУН, псевдо – Владзьо, Сагайдачний, Кудлатий; 

Волощук Григорій син Василя, 1929 р. н., в м. Тисмениці, керівник кущового проводу ОУН, псевдо – Грицько; 

Каратніцький Михайло с. Юрія, 1923 р. н. в с. Лесівка Богородчанського району, керівник Тлумацького надрайонного проводу ОУН, псевдо – Маяк; 

Рев’юк Теодор син Михайла, 20.02.1931 р. н. в м. Тисмениці, стрілець кущового проводу, псевдо – Дорошенко; 

Самуляк Євген син Петра, 8.07.1930 р. н. в м. Тисмениці, охоронець районного проводу, псевдо – Данко; 

Сисак Василь син Дмитра, 1933 р. н., в с. Липівка Тисменицького району, стрілець кущового проводу, псевдо – Рідний; 

Сокольський Олексій Якович, 1925 р. н. в с. Липівка Тисменицького району, керівник проводу ОУН, псевдо – Недобийко; 

Шешурак Йосип Михайлович, 1931 р. н. в с. Хом’яківка Тисменицького району, стрілець кущового проводу, псевдо – Крук.

12 жовтня 2012 року на цьому місці зібралися воїни УПА, представники верховенства держави та всі небайдужі люди, які освятили криївку та увіковічнили пам'ять воїнів УПА, які загинули на даному лісі. 

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Історія України. 7 клас: розробки уроків до підручника О. В. Гісема та О. О. Мартинюка

  Словник термінів і понять Автономія (грецькою «сам» і «закон») — самоуправління певної території. Аристократія (від грецьких слів «найкращий» і «сила, влада») — привілейована частина суспільства, яка успадкувала статус родоплемінної верхівки. Археологія — галузь історичної науки, що розповідає про найдавніші часи на підставі вивчення речових знахідок (археологічних пам’яток). Археологічна культура — сукупність речових знахідок (археологічних пам’яток), яка засвідчує факт перебування на даній території у визначений час певної групи людей (народу, племені).
                          А Абсолютна монархія  – форма правління, за якою влада  (законодавча, виконавча, судова) цілковито належить одній особі (цареві, королю, імператору).