Онлайн-виставка київських музейних скарбів

                     З                 

Загальна Декларація прав людини — проголошена і затверджена Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року. Складається з преамбули і З0 статей. Є одним з найвидатніших гуманітарних документів сучасності, що стверджує пріоритет прав людини. Визначає, що здійснення проголошених Д. прав і свобод у жодному разі не повинно суперечити меті і принципам ООН. Ратифікована більшістю держав світу, в т. ч. Україною.

Загальний нагляд прокурора — вищий нагляд за точним і однаковим виконанням за- 31 конів усіма державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями та громадянами. На території України здійснюється генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами (ст. 19 Закону України “Про прокуратуру”).
Зайнятість населення — діяльність громадян, пов’язана із задоволенням особистих та суспільних потреб, що, як правило, приносить їм дохід у грошовій (заробітна плата) або іншій формах. (Закон України “Про зайнятість населення”).
Загальні збори трудового колективу — найвищий орган самоуправління трудового колективу, що керує його справами на основі демократичних принципів і активної участі працівників у розв’язанні виробничих та інших питань.
 Закон — нормативно-правовий акт вищого представницького органу державної законодавчої влади або самого народу, що регулює найбільш важливі суспільні відносини, виражає волю й інтереси більшості населення, втілює основні права людини та інші загальнолюдські цінності та має найвищу юридичну силу щодо інших нормативно-правових актів. 32
 Законність — режим (стан) відповідності суспільних відносин законам і підзаконним нормативно-правовим актам держави, що утворюється в результаті їх неухильного здійснення усіма суб’єктами права.
Законодавча влада — складова частина владних структур України, основною функцією якої є законотворчість і організація контролю за дотриманням чинного законодавства усіма структурами держави, об’єднаннями громадян та громадянами. Головним законодавчим органом Української держави є Верховна Рада.
Законодавча ініціатива — це право внесення уповноваженими державними органами й особами законопроекту в законодавчу установу згідно з установленим порядком.
 Законодавчий процес — закріплена Конституцією України та законодавством обов’язкова послідовність певних дій для створення законів.
Законодавча регламентація — встановлення у законодавчих актах положень, правил, норм поведінки, що регулюють певне коло суспільних відносин.
 Законодавча функція — основний напрям діяльності Верховної Ради України по вироб- 33 ленню, прийняттю, зміні чи скасуванню Закону.
Замах на злочин — умисна дія, безпосередньо спрямована на вчинення злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі винного (ст. 15 КК). Заохочення — передбачені у затверджених трудовими колективами правилах внутрішнього трудовою розпорядку матеріальні та інші заходи, що застосовуються до працівників при успішному виконанні ними трудових обов’язків.
 Заповіт — розпорядження громадянина на випадок смерті про належне йому майно (у т. ч. гроші, цінні папери), зроблене у встановленій законом формі.
Заподіювач шкоди — особа, яка внаслідок неправомірної дії або бездіяльності завдала шкоду особистому або майновому благу.
 Застосування правових норм — здійснювана компетентними органами або об’єднаннями організаційно-правова діяльність, результатом якої є підтвердження, зміна, встановлення чи скасування взаємних юридичних прав та обов’язків суб’єктів реалізації цих норм. 34 Затримання — у кримінальному процесі короткочасна міра примусу, що застосовується до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, з метою з’ясування її причетності до злочину і вирішення питання про застосування до нього запобіжного заходу — взяття під варту. Захищеність особи — наявність розвинених і ефективних процедурно-юридичних засобів (механізмів) для вільного здійснення, охорони та захисту основних прав людини.
Заходи громадського впливу — заходи виховного характеру, що здійснюються громадськими організаціями і трудовими колективами, а також колективами громадян за місцем проживання до осіб, які порушують правила співжиття, у тому числі у передбачених законом випадках, і до правопорушників.
Збитки — витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна; не одержані кредитором доходи, які він міг одержати за умови виконання боржником зобов’язання.
 Звичай — правило поведінки людей, що склалося в процесі їх співжиття внаслідок тривалого його застосування. 35
 Звичаєве право — формально обов’язкові до виконання звичаї загального характеру, санкціоновані і забезпечувані державою.
Звільнення з роботи з ініціативи власника — розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу на підставах і в порядку, передбаченому законодавством.
Звільнення з роботи з ініціативи працівника — одна з підстав припинення трудового договору, коли працівник протягом двотижневого терміну попереджає власника про своє звільнення, а за наявності поважних причин останній зобов’язаний звільнити працівника у терміни, вказані ним у заяві.
Зворотна чинність закону — поширення дії виданого закону на відносини, що мали місце до набуття ним чинності, з моменту їх виникнення.
Земельне право — система юридичних норм, що регулюють суспільні відносини по раціональному використанню та охороні земель.
Зловживання владою або службовим становищем — умисне, з корисливих мотивів або іншої особистої зацікавленості, використання особою свого службового становища всу- 36 переч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди державним чи громадським інтересам або захищеним законом правам та інтересам окремих громадян.
Зловживання довірою — виражається у свідомому використанні винним особливих, заснованих на довір’ї, фактичних чи юридичних відносин з особою, яка є власником майна або відає державним чи колективним майном, з метою звернути це майно на свою користь.
 Злочин — передбачений кримінальним законом суспільно небезпечний вчинок, що посягає на суспільні відносини, які охороняються законом (ст. 11 КК).
Змагальність у судовому процесі — умова провадження справ у загальних та арбітражних органах, що надає рівні можливості учасникам процесу наводити аргументи на доказ своєї правоти; суд при розв’язанні справи не зв’язаний позицією сторін.
Зміст правовідносин — поділяється на фактичний — поведінка суб’єктів, та юридичний, тобто суб’єктивне право та юридичний обов’язок.
Знахідка — річ, загублена власником або особою, якій її передав власник у володіння, і ким-небудь знайдена. 37
Зобов’язальне право — інститут цивільного права, система норм, які регулюють майнові відносини, пов’язані з використанням товарно-грошової форми відносин у суспільстві. 3. п. регулює відносини економічного обігу, що виникають у зв’язку з передачею майна, використанням робіт, наданням послуг або сплатою грошей, а також відносини, що випливають з порушення майнових прав (гл. 47–51 ЦК).
Зовнішні функції держави — основні напрями і сторони діяльності держави за її межами у взаємовідносинах з іншими державами, світовими громадськими організаціями і світовим суспільством у цілому. Види з. ф. д.: а) організація співробітництва з іншими суб’єктами міжнародних відносин; б) захист державного суверенітету; в) підтримка мирного співіснування всього світового суспільства.