СЛОВНИК-ДОВІДНИК ТЕРМІНІВ
Автономія - самоврядування частини території держави, здійснюване на основі загальнодержавного закону.
Апеляція - оскарження якої-небудь постанови перед вищою інстанцією, що має законодавче право на перегляд справ.
Бабинець - приміщення, прилегле до нави, в західній частині церкви, де найчастіше знаходиться вхід до храму. Під час літургії там перебували жінки (звідси назва).
Базиліка - це прямокутна, витягнута в довжину будівля, розділена колонами на три, п’ять і більше поздовжніх нав. Середня нава була ширшою та вищою від бічних. Структура базиліки стала основою для формування католицьких храмів. Основним типом православних храмів був хрестобанний.
Балада - жанр ліро-епічної поезії фантастичного, історично-героїчного чи соціально-побутового змісту з драматичним сюжетом.
Бастіон - п’ятикутна в плані наріжна частина фортеці, що утворює виступ, призначена для встановлення бойових артилерійських гармат, які прострілюють підступи до фортеці.
Вівтар - східна частина православного храму, відділена зазвичай від решти приміщення іконостасом.
Вищі церковні ієрархи - обіймають найвищі посади в церковній організації (поділ на вищі й нижчі чини називають ієрархією - від грецьких слів священний і влада).
Волость - назва південних районів Київського та Брацлавського воєводств, що межували із землями Запорізької Січі.
Генеральна військова канцелярія - вища адміністративна установа Гетьманщини, у якій розглядалися й вирішувалися важливі адміністративні, військові, фінансові питання.
Генеральна старшина - вище військове керівництво Гетьманщини, яке здійснювало управління всім козацьким військом і його окремими службами. До її складу входили: гетьман, генеральний писар, двоє генеральних суддів, двоє генеральних осавулів, генеральний обозний, генеральний підскарбій, генеральний хорунжий, генеральний бунчужний.
Гетьман (від нім. hauptman, пол. hetman - начальник) - у 16-18 ст. керівник козацького війська, а з 1648 р. - керівник Української козацької держави - Гетьманщини. У Польщі, Литві, Чехії так називали головнокомандувачів. У польсько-литовській державі було чотири гетьмани: два польських (коронних) і два литовських, причому один з них був головним (великим гетьманом), а другий був його заступником (польним гетьманом).
Гетьманщина - Українська козацька держава, утворена внаслідок переможних битв 1648-1649 рр. Національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького. Офіційна назва держави - Військо Запорізьке.
Господар - титул правителів Молдови і Валахії. У 14-16 ст. господарем називали інколи великого князя литовського.
Гравюра - вид мистецтва графіки, що охоплює різноманітні способи ручної обробки дощок чи металевих пластин і друкування з них відбитків. Відбиток на папері з вирізьбленого малюнка на дерев’яній дошці - дереворит, мідній - мідьорит або на покритій спеціальним лаком металевій пластинці - офорт.
Графіка - один з видів образотворчого мистецтва, який близький до живопису з погляду змісту і форми, але має власні завдання й художні можливості. На відміну від живопису, основними образотворчими засобами графіки є однотоновий малюнок - за допомогою ліній, рисок, штрихів, світлотіні.
Деспотизм (від грец. самодержець) - сваволя; бру о альне поводження з людьми, підкорення їх своїй волі.
Дзвіниця - висока баштоподібна квадратна, прямокутна, кругла чи багатогранна в плані дерев’яна або мурована споруда для підвішування дзвонів, що зводиться біля храму або є його частиною.
Дніпровський Низ - назва краю, що починався за порогами. Річище було всіяне безліччю островів. Найбільші з них - Велика й Мала Хортиця. Цю місцевість уздовж ни оинного лівого берега Дніпра від Хортиці - першого після порогів острова - до урочища Паліївщина (навпроти сучасного Нікополя) називали Великим Лугом.
Добою героїчних походів називають період вдалих морських походів козаків на володіння султанської Туреччини та її васала - Кримського ханства - протягом перших двох десятиліть 17 ст.
Думи - уснопоетичні героїчні твори про важливі події та видатних діячів української історії, які напівпроспівувались-напівпромовлялися під музичний супровід на бандурі, кобзі чи лірі мандрівними співцями.
Еміграція (від лат. переселення) - від’їзд із батьківщини до інших країн.
Етнос і нація - перекладаються з грецької та латини одним словом народ. Тому поняття нація у наш час набуло значення «одержавлений народ», тоді як словом етнос користуються найчастіше для означення народу взагалі, незалежно від того, створив він власну державу чи має колоніальний статус.
Єзуїти - члени католицького чернечого ордену «Товариство Ісуса», яке ставило за мету зміцнення католицької церкви та влади папи римського у всьому світі.
Забори - скелі, розкидані по річищу Дніпра. Вони, на відміну від порогів, не перетинали всієї ріки, залишаючи вільним прохід для суден.
Замок - цим терміном у 16-17 ст. в Україні наоивалося міське чи позаміське укріплення, приватне або державне, оточене захисними огорожами - ровами, валами, стінами, вежами-баштами.
Запорізька Січ - поняття вживається щодо величезних територій степової України, де формувався особливий козацький військово-адміністративний устрій і діяли козацькі порядки. Так аж до 18 ст. називали також місто-фортецю - столицю козацької держави і саму козацьку державу.
Зимівник - вживають як у значенні помешкання кооаків, так і всього обійстя та садиби, а також форми ведення господарства на Запоріжжі. Зимівник можна розглядати і як військову одиницю. Окремі з них були досить добре укріплені й нагадували невеликі фортеці.
Зруб - конструкція стін будинку з колод чи брусів, що їх укладають горизонтальними рядами, а в кутах сполучають врубками.
Іконостас (від грец. зображення, ікона і місце стояння) - стіна, перегородка, що відокремлює вівтар, головне місце в храмі, від центральної частини - приміщення, де знаходяться віруючі. Український «високий іконостас» (сформувався в 15 ст.) мав вигляд стіни з кількох рядів.
Ініціал (давньоруська назва - буквиця) - початкова літера книжкового тексту, виконана художником.
Інстанція - кожна з послідовних ланок у системі підпорядкованих один одному органів держави, зокрема суду.
Інтермедія - драматична сценка, писана українською мовою на матеріалі народного побуту, що ставилася в антрактах між діями шкільної вистави.
Історичні пісні - ліро-епічні фольклорні твори про конкретні історичні події, процеси та історичних осіб.
Капітуляція - припинення опору на умовах, запропонованих переможцем чи погоджених унаслідок переговорів.
Каплиця - невелика храмова споруда без вівтаря. Найчастіше споруджується над похованнями видатних осіб чи мучеників.
Кінцівка - невеличка композиція орнаментального або образотворчого характеру, що закінчує якийсь розділ тексту або книжку.
Кіш - місцезнаходження (ставка) кошового отамана; згодом назва закріпилася за козацькою столицею - Запорізькою Січчю, де розташовувалася постійна резиденція гетьмана (кошового отамана). Кошем називали також центральний орган управління Січі, що відав адміністративними, військовими, фінансовими, судовими та іншими справами. На чолі Коша стояв кошовий отаман.
Клейноди (з нім. коштовність) - символи-відзнаки українського козацтва. Серед них - корогва, бунчук, булава, печатка з гербом, а також перначі, литаври, значки, палиці тощо.
Книжкова мініатюра - ілюстрації, якими оздоблювали рукописні книги.
Коаліція (від лат. союз) - союз, об’єднання для досягнення спільної мети.
Кобзар - народний мандрівний співець, який співав народні пісні і грав на кобзі, лірі чи бандурі.
Козак - це слово прийшло зі Сходу. У давніх тюрків козаками називали молодих хлопців, які відбували складний і небезпечний обряд посвячення в повноправні члени племені: юнаки йшли в степ і мусили там прожити кілька місяців, змагаючись із ворогами, доводячи своє вміння виживати за тяжких природних умов. Згодом це слово набуло кількох значень і перекладалося здебільшого як вільна озброєна людина.
Козацтво - соціальний стан в Україні 16-18 ст. Формувалося з представників різних соціальних станів.
Козацька старшина - привілейована верхівка українського козацтва, його військовий та адміністративно-політичний керівний склад. Виникла із появою козацтва й походила з його заможної верхівки.
Компанійці - наймані кіннотні козацькі полки по 500-600 осіб у кожному, які виконували функції нагляду за порядком. Уперше створені Д. Многогрішним у 1668 р.
Конституція (від лат. упорядкування, установлення, складання) - основний закон про державний устрій та взаємовідносини громадян і держави.
Конфедерація (від лат. спілка, об’єднання) - союз самостійних держав, створений з певною метою, здебільшого зовнішньополітичною.
Кріпацтво - система правових норм феодальної держави, що встановлювала залежність селянина від феодала і водночас власність (неповну) останнього на селянина-кріпака. Кріпосне право включало в себе прикріплення селян до землі, право феодала на працю і майно селянина, на відчужування його як із землею, так і без неї, позбавлення селянина права розпоряджатися нерухомим майном, спадщиною, виступати в суді тощо.
Курінь - військова та господарська одиниця на Січі. Куренів було 38. Кожен із них мав здебільшого таку саму назву, що й місцевість, з якої походили козаки, об’єднані в ньому. Назви куренів - яскраве свідчення того, що Січ приймала вихідців з усієї України. Були там Полтавський, Уманський, Корсунський, Канівський та інші курені. Куренем називали також помешкання козаків на Січі-фортеці.
Ліра - музичний інструмент, який поряд із кобзою та бандурою використовувався для виконання дум, кантів, інших пісень.
Літургія - головне богослужіння у православ’ї, під час якого здійснюється таїнство перетворення хліба й вина на тіло й кров Ісуса Христа.
Магдебурзьке право - право, за яким міста звільнялися від управління і суду великих землевласників та створювали органи місцевого самоврядування за німецьким зразком (м. Магдебург).
Магнати - наймогутніші та впливові землевласники, здебільшого князі.
Малоросійська колегія - центральний орган російської колоніальної адміністрації в Гетьманщині у 18 ст. Перша Малоросійська колегія, створена Петром І у гетьманській столиці Глухові з метою контролю за діяльністю гетьмана та українського уряду й поступового обмеження політичної авсономії Гетьманщини. Скасована в 1727 р. у зв’язку з відновленням гетьманства. В 1764 р. Катерина ІІ створила Другу Малоросійську колегію.
Малоросійський приказ - державна установа Московської держави, створена в 1662 р., відала писаннями взаємовідносин царського уряду з Гетьманщиною. Ліквідований у зв’язку зі створенням Першої Малоросійської колегії.
Малоросія - назва Гетьманщини в законодавчих актах і розпорядженнях царського уряду після українсько-московського договору 1654 р. Від Андрусівського договору 1667 р. до кінця 18 ст. Малоросією називалася переважно Лівосережна Гетьманщина з Києвом. Як історико-географічне поняття застосовувалося російськими та частково українськими істориками кінця 18 - початку 20 ст.
Нава (неф) - центральна частина церкви, призначена для відправлення літургії й увінчана зазвичай верхом або банею.
Наказний гетьман - особа, що тимчасово заступала гетьмана Війська Запорізького. Його призначав сам гетьман або його обирала козацька рада, нерідко тільки старшинська. Наказного гетьмана звичайно призначали під час військових походів, коли він керував окремою частиною
Війська Запорізького; під час хвороби гетьмана або його тривалої відсутності, пов’язаної з дипломатичною місією. Особливе значення мала практика призначення наказного гетьмана після смерті, зміщення або добровільної відставки гетьмана.
Парафія - нижча церковна адміністративна одиниця, фактично територія, на якій живуть члени громади вірних одного храму.
Патріарх - вищий титул священнослужителя у православній церкві.
Повстання - форма збройного виступу на захист власних інтересів, що носить локальний характер, відзначається слабкою організацією й організованістю. Керівники повстань формулюють приблизно, а частіше - зовсім не висувають програм ліквідації існуючої соціальної структури й захоплення політичної влади.
Покозачення - масовий перехід селян до козацького стану, що спостерігався в другій половині 16 - першій половині 17 ст., - це спроба мирним шляхом звільнитися від панщини й отримати право вільно працювати на власній землі.
Полемічна література - література, присвячена суперечці (полеміці) навколо ідеї об’єднання церков. До сьогодні збереглося близько 200 пам’яток полемічної літератури, написаної представниками різних таборів, як прихильників, так і противників.
Полк - найбільша адміністративно-територіальна та військова одиниця Гетьманщини.
Полковник - урядовець, що здійснював адміністративну, судову та військову владу на території полку.
Пороги - пасма кам’яних скель, що, здіймаючись майже на п’ять метрів, перетинали течію Дніпра. Усього на Дніпрі було дев’ять порогів: Кодацький, Сурський, Лоханський, Дзвонецький, Ненаситець, Вовнизький, Будило, Лишній та Вольний (їх було затоплено 1932 р. під час будівництва Дніпрогесу).
Портал - архітектурно оформлений вхід у споруду.
Православні братства - релігійні та культурно-просвітницькі організації українських міщан, що виникли при церковних парафіях в Україні в 16-17 ст.
Протекторат - форма залежності, за якою одна держава (протектор) перебирає здійснення зовнішніх відносин іншої держави (протегованої), захист її території та нерідко ставить під свій контроль її внутрішні справи.
Ратифікація - затвердження верховним органом держави міжнародного договору, після чого він набирає законної сили для цієї держави.
Реєстровці - українські козаки, які перебували на військовій службі в польського уряду та були занесені до списку - реєстру.
Резидент - приставлений при гетьмані царський представник для постійного контролю. Вперше резидент був призначений при І. Скоропадському.
Республіка (з лат. суспільна справа) - форма державного правління, за якої органи влади обираються на певний термін усім народом.
Руїна - назва, вживана в історичній літературі для кінця 50-80-х років 17 ст. - періоду громадянських воєн, вторгнень іноземців в Україну, її поділу між Московією, Річчю Посполитою, Османською імперією, розколу Гетьманщини, спустошення Правобережної України.
Сердюки - наймані піхотні козацькі полки, утримувані гетьманським коштом. Створені гетьманом П. Дорошенком. Виконували функції особистої гвардії гетьмана, охороняли його резиденцію, військове спорядження та артилерію тощо.
Синод (духовна колегія) - вищий керівний орган церкви після ліквідації Петром І у 1721 р. патріаршої форми управління Російською православною церквою.
Сотник - урядовець, який очолював сотенний уряд Гетьманщини.
Сотня - адміністративно-територіальна та військова одиниця Гетьманщини, менша за полк.
Соціальний стан - певна соціальна група населення із закріпленими за нею законом правами та обов’язками, відповідним світобаченням і нормами поведінки.
Ставропігія - автономна православна одиниця (церква, монастир, братство), яка підлягає юрисдикції не місцевих ієрархів, а безпосередньо патріархові, й користується спеціальними правами.
Султан - титул верховного правителя в багатьох мусульманських країнах, зокрема в Туреччині.
Терор (з лат. жах, страх) - боротьба проти когось із застосуванням насильства аж до знищення.
Требник - богослужебна книга, яка містить молитви, що читаються при требах (хрещенні, вінчанні, похованні померлих тощо).
Універсал - офіційний документ державної влади Гетьманщини, що зазвичай видавали від імені гетьмана.
Фільварок - багатогалузеве господарство, де сировина не тільки вироблялася, а й перероблялася на винокурнях, у чинбарнях і млинах тощо. Продукція фільварків вивозилася на ринок.
Хори - балкон у наві чи бабинці, приміщення над бабинцем церкви, призначене для церковного хору.
Християнська церква - до 1054 р. була єдиною церквою, але для полегшення адміністративної діяльності поділялася на п’ять вищих патріархій: Константинопольську, Александрійську, Антіохійську, Єрусалимську та Римську. 1054 р. стався формальний розкол: єдина Вселенська церква поділилася на дві: православну (Константинополь, Александрія, Антіохія, Єрусалим) та католицьку (Рим). Вищий католицький священик (патріарх) дістав ім’я папи.
Четьї мінеї - релігійні збірники, у яких по днях кожного місяця були розміщені Житія святих, притчі, повчальні розповіді.
Шляхта - родова знать, аристократія, люди відомого та благородного походження. Представники цієї верстви здійснювали державне управління, сприяли розвиткові культури та освіти, підтримували церкву й живили в народі чуття національної самобутності.
Коментарі
Дописати коментар