Блог Пахолік Наталії Миколаївни

                     Основні терміни та поняття Абсолютизм  — форма державного правління, за якої монарху належить необмежена верховна влада. Автономія  — самоврядування певної частини держави (населення), що здійснюється в межах, передбачених загальнодержавними законами. Адміністративно-територіальний устрій  — поділ території країни на окремі частини — адміністративно-територіальні одиниці (губернії, провінції, області, округи, повіти тощо), за якого створюються та діють органи державної влади й місцевого самоврядування. Асиміляція  — процес втрати раніше самостійним етносом (народом) або якоюсь його частиною своєї культури, мови, традицій тощо внаслідок поглинення іншим, зазвичай численнішим, етносом (народом).

  СЛОВНИК-ДОВІДНИК ТЕРМІНІВ Автономія - самоврядування частини території держави, здійснюване на основі загальнодержавного закону. Апеляція - оскарження якої-небудь постанови перед вищою інстанцією, що має законодавче право на перегляд справ. Бабинець - приміщення, прилегле до нави, в західній частині церкви, де найчастіше знаходиться вхід до храму. Під час літургії там перебували жінки (звідси назва). Базиліка - це прямокутна, витягнута в довжину будівля, розділена колонами на три, п’ять і більше поздовжніх нав. Середня нава була ширшою та вищою від бічних. Структура базиліки стала основою для формування католицьких храмів. Основним типом православних храмів був хрестобанний.

           Віртуальний музей російської агресії   19 жовтня почав працювати інтернет-портал « Віртуальний музей російської агресії ». Це один із перших у світі цифрових інструментів із забезпечення доступу до правди про ключові події та злочини, скоєні під час окупації Російською Федерацією територій України – Криму та частини Донецької та Луганської областей.

  Словник термінів і понять Автономія (грецькою «сам» і «закон») — самоуправління певної території. Аристократія (від грецьких слів «найкращий» і «сила, влада») — привілейована частина суспільства, яка успадкувала статус родоплемінної верхівки. Археологія — галузь історичної науки, що розповідає про найдавніші часи на підставі вивчення речових знахідок (археологічних пам’яток). Археологічна культура — сукупність речових знахідок (археологічних пам’яток), яка засвідчує факт перебування на даній території у визначений час певної групи людей (народу, племені).

  Основні терміни та поняття Homo sapiens (людина розумна)  — людина сучасного біологічного виду, яка сформувалася 120 тис. років тому. Аристократія (у перекладі із грецької — влада кращих)  — форма політичного устрою, за якої правління здійснюється представниками родової знаті. У широкому розумінні — невелике коло знатних та освічених осіб. Археологічна культура  — сукупність характерних рис, притаманних виробам певної людської спільноти на певній території в певний проміжок часу. Біблія (у перекладі із грецької — збірка книг)  — зібрання священних книг християнства. Складається із двох частин — Старого та Нового Завіту. Книги Старого Завіту були створені у XIII—І ст. до н. е. Їх вважають священними не лише християни, але і юдеї. Новий Завіт сформувався у 45—140 рр. н. е. Він є священним для всіх християн.